засновниця мережі авто-шкіл “Київ”

Світлана Любович

Юрист та адвокат Світлана Любович окрім юриспруденції успішно керує власним бізнесом – поєднує багато справ, надихаючись благодійною та соціальною діяльністю. Про мотивацію та бізнес для Prime Time Magazine.

– Світлано, за фахом Ви юрист, але сьогодні Ви власниця бізнесу. Розкажіть, як вирішили започаткувати власну мережу автомобільних шкіл.

– Школи, де навчають водіння та правил дорожнього руху, – це доволі цікава бізнес-модель, на мою думку. Адже  сьогодні автомобіль – це не розкіш, а всього лише засіб пересування, це вимога часу та більше необхідність, ніж феномен. Незважаючи  на те, що за кермо люди сідають з вісімнадцяти років, ми все рівно продовжуємо зіштовхуватися з небезпекою на дорогах!  Саме тому  навчати правил дорожнього руху та свідомого керування – це дуже відповідальна місія, як на мене! І це одна з причин, чому я вирішила започатковувати мережу автомобільних шкіл «Київ». Інша справа в тому, чому саме мені була зрозумілою саме ця бізнес-модель. Усе починалося десять років тому з того, що я працювала з партнерами в цій сфері. Виконувала роботу юриста: готувала заяви, оформлювала дозвільні документи, ліцензії на роботу, формувала спостережні справи. У мене був великий досвід у цьому!

– Що було у вашій професійній діяльності до того, як Ви стали підприємцем?

– Закінчивши  2003-го року  Донецький національний університет і отримавши диплом про вищу освіту за спеціальністю «спеціаліст з правознавства”, я працювала юрисконсультом на підприємстві, старшим інспектором з кадрів в «Укрпромбанку», а також у районному суді помічником судді. Паралельно підвищувала рівень кваліфікації в Харкові – це були суддівські курси, а також курси експертів «Оцінка об’єктів у матеріальній формі».  2006 року я перейшла на роботу в «Міжрегіональний правовий центр», а  2007-го   отримала свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю. З цього моменту й почалася моя приватна адвокатська робота.  2012 року на парламентських виборах до Верховної Ради України VII скликання я працювала в штабі політичної партії «Удар»  під керівництвом Віталія Кличка.

– Коли настав той момент, що Ви вирішили започаткувати власну мережу автошкіл?

– Це було  2014 року, коли ми з родиною переїхали до Києва. Ви знаєте, є правдива істина, що слово «криза», яке написано китайською, складається з двох ієрогліфів: один означає «небезпека», інший – «сприятлива можливість”.

– Яким був перший крок?

– На початку я продумувала концепцію та масштаб бізнесу. Безумовно, треба було обрати локації для майбутніх шкіл. Важливо було охопити правий і лівий береги Києва, базуватися недалеко від станцій метро, при цьому щоб біля кожної школи були площадки для автопарку.

Потім був тривалий підбір персоналу. Ми шукали кваліфікованих та досвідчених інструкторів з водіння, комунікабельних адміністраторів, які мали б організувати навчальний процес. Спілкуючись із потенційними співробітниками, крім кваліфікації та досвіду роботи, віддавали перевагу наявності таких навичок, як грамотна мова, приємний зовнішній вигляд, розуміння відповідальності. Адже, як я зазначила вище, автомобіль та дороги – це джерело підвищеної небезпеки, тому від інструкторів, крім знань, я вимагала свідомості.

– Як Ви вважаєте, чи існує сьогодні різниця між чоловічим підходом до бізнесу та жіночим?

– На мій погляд, у бізнесі, як і в політиці чи в юриспруденції,  немає розділень на жінок чи чоловіків. Адже ми живемо у світі, де ця межа між тим, що жінка – господиня, чоловік – годувальник, уже давно зникла. Сьогодні жінки успішно керують компаніями, будують свій бізнес, займаються громадською діяльністю та політикою на одному рівні з чоловіками. Усе більше жінок займає ті посади, на яких ми колись бачили лише чоловіків.

Особисто в моїй кар’єрі важливу роль зіграли такі жінки-керівники, про яких я завжди з гордістю згадую й користуюся тим базисом знань і навичок, які я придбала на прикладі керуючої банку, судді, директора юридичної компанії.

На даний момент хорошим прикладом на світовому рівні можуть послужити такі жінки-політики, як Хіларі Клінтон, Маргарет Тетчер, Ангела Меркель та ін.

– Розвиток бізнесу – важливий аспект. Які плани ставите перед собою через декілька років?

– Вважаю, що в кожного підприємця чи бізнесмена повинна бути головна місія  або головна мета. Моя мета – зробити так, щоб у нас на дорогах за кермом були виключно кваліфіковані свідомі водії. Я мрію про те, щоб на дорогах було більше розумних, освічених та відповідальних людей. Саме тому  сьогодні ми плануємо розширення мережі автомобільних шкіл «Київ».

– Як Ви вважаєте, чи можливо планувати й розвивати свій бізнес, перебуваючи в умовах сьогоднішніх реалій?

– В умовах сьогоднішніх реалій необхідно бути гнучкими, комунікабельними й налаштованим на перемогу в усьому. Я не живу за принципом: «А пам’ятаєте, колись сонце яскравіше світило і долар був по 8 гривень!»… Для мене існує тільки сьогодні й зараз! 

Я вважаю, що людині властиво виживати в різних умовах. Як показала практика, навіть в умовах війни можна жити, працювати, досягати успіхів. Будь-яка зміна обстановки й позбавлення зони комфорту змушує нас думати й діяти інакше. І навіть зміна влади певною мірою – це можливість вийти на новий рівень і бути невід’ємною частиною історичних змін держави.

Щодо методів планування, то у всіх вони різні. У моєму випадку  на запитання: «Чи є у Вас план?» я посміхаючись відповідаю: «У нас немає плану, ми страшні своєю імпровізацією» (посміхається). Звичайно,  це жарт. Навіть коли не можу на сто відсотків прогнозувати наступний день, я все рівно прописую плани й намагаюся бути завжди напоготові!

– Що Вам допомагає будувати бізнес? Чи вивчаєте якусь бізнес-літературу?

– Так, звичайно, неможливо вести бізнес інтуїтивно, без певних дороговказних орієнтирів, які допоможуть створити правильну концепцію й слідувати їй. Власний досвід, помножений на знання,  може дати дивовижні плоди, але все ж таки необхідно збагачуватися знаннями. Мені особисто бізнес -література допомагає уникнути помилок, особливо в кризові періоди. Досвід інших людей є гарною підмогою для вирішення цілих бізнес-процесів.

Наприклад, однією з найгостріших проблем сучасної підприємницької діяльності України є неправильний підхід до клієнта, абсолютна неграмотність і небажання чути його, що швидко призводить до негативного ефекту. Здавалося б, що необхідно проходити історію формування ставлення до клієнта довгі роки шляхом проб і помилок, але варто звернутися до літератури, і подібний шлях скорочується в кілька разів. Прекрасна книга Тоні Шея «Доставляючи щастя» показує історію компанії, яка зуміла створити для своїх клієнтів ідеальний сервіс, а твір Карла Сьюелла «Клієнти на все життя» містить інформацію про те, як утримати покупця й створити можливість прив’язати його до вашої компанії.

Не варто й забувати про авторів так званої «класики» бізнес-літератури, як Дейла Карнегі, Наполеона Хілла і Роберта Кіосакі, які дозволять скласти правильну думку і враження про взаємини з людьми й підприємництво.

– Крім підприємницької діяльності, Ви часто берете участь у соціальних проектах. Розкажіть, чому це важливо для вас.

– Так, я часто беру участь у соціальних проектах, переважно в тих, де необхідно допомагати дітям. Це нормальне бажання – ділитися тим, що маєш, з тими, хто цього потребує. Соціальні та благодійні проекти вимагають багато сил і віддачі, але ще більше дають натхнення.

– Що вас мотивує в житті?

– Наш світ має шалений ритм, де одна подія змінюється іншою, перший дедлайн переходить у наступний і так по кругу. Як сучасна жінка, я приділяю велику увагу своїй зовнішності й здоров’ю, займаюся в тренажерному залі й відвідую заняття з йоги. Усе це дозволяє відволіктися від роботи, узяти певну паузу й дати відпочити своїй свідомості. Для мене важливо якомога частіше змінювати обстановку – відвідувати інші країни й міста, знайомитися з новими людьми, дізнаватися про їхні звичаї й традиції. Я шукаю мотивацію кожен новий день, адже  кожного ранку нам випадає новий шанс створити щось видатне, досягти нових висот і бути сьогодні кращим, ніж ти був учора.

(PT#7 від 01.03.2019р.)