Астрая

АСТРАЯ

Заслужена артистка України

Відкрита для світу талановита та неймовірно гармонійна особистість — Олена
Петрова, більш відома, як Астрая. Співачка, актриса, викладач, мама, та перш
за все жінка розповіла в ексклюзивному інтерв’ю для нашого видання про свій
шлях до мрії. За словами артистки наснагу до життя вона знаходить у незабутніх
подорожах Україною. Черпає натхнення із джерела свого кохання, у спілкуванні
з близькими друзями, в успіху свого сина та, звісно, в творчій діяльності. В
рубриці «Top Person» ми відкриваємо Заслужену артистку України — Астраю.

Я ВВАЖАЮ, ЩО ПО СВОЇЙ СУТІ
КОЖНА СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА
ЖІНКА Є СИЛЬНОЮ І
НЕЗАЛЕЖНОЮ ОСОБИСТІСТЮ.
Є БЕРЕГИНЕЮ СВОГО ДОМУ,
СВОЄЇ РОДИНИ, СВОЄЇ
ДЕРЖАВИ УКРАЇНА.

Астрая, розкажіть нам, з якого часу Ви стали мріяти про кар’єру акторки і співачки?
Я думаю, що всі маленькі і гарні білявки ще з пелюшок уже мріють про професію артистки (усміхається). Це я усвідомила пізніше, коли підросла і пішла до 4-го класу. У нашій школі діяв драматичний гурток і я не вагаючись, і не питаючи дозволу у батьків, записалась до нього. Набагато пізніше я зрозуміла, що цей мій крок був знаковим для мене і в подальшому спрямував життєвий шлях. По закінченню школи я вступила до Київського інституту культури на факультет театральної режисури, де одним із фахових предметів була акторська майстерність… Я ще ближче опинилась до своєї мрії дитинства. Сталась подія у
моєму особистому житті… і мене запросили взяти участь у музичній радіо-виставі «Містер Сковорода» на музику тоді вже відомого українського композитора і аранжувальника Геннадія Татарченка та на вірші відомого поета Олександра Вратарьова. Відомий актор Богдан Бенюк грав старика Маноя, а я зіграла діву істини Астрею (доньку богів Зевса і Феміди). З того часу і з тієї знакової вистави — зімною в житті це сценічне ім’я Астрая.

Як Ви вважаєте, коли людина йде до своєї мрії, чи важлива для неї підтримка близьких?
Мрії у багатьох людей схожі, а шляхи до її здійснення в усіх різні. Щоб дійти до звершення своєї мрії завжди потрібно прикласти чимало зусиль, особливо якщо прагнеш досягти її на високому суспільному рівні, а час обмежений життям. На шляху до власної мрії зустрічаєш багато «супутників», які також живуть творчо і рухаються до своїх обріїв. З певних особистих мотивацій дехто стає конкурентом, а інші безкорисно допомагають і підтримують, з часом стають друзями…
Підтримка друзів надзвичайно необхідна, я це ціную завжди. Не менш важлива на початку кар’єри підтримка батьків. Вони
спостерігали за моїми кроками в досягнені своєї мрії, завжди були поруч, хоча їх дивував мій вибір професії.

Що Вас захоплювало в образах відомих артистів, акторів. Хто був для Вас прикладом в юності?
Надзвичайно багато є особистостей в когорті артистів, але найбільше мені імпонувала Людмила Марківна Гурченко і я була в
захопленні від її імпровізаційної майстерності, багатогранності сценічних талантів бездоганної виконавиці на театральній сцені
і в кіно. Вона — згусток живої енергії і шляхетного гонора, чудовий приклад для наслідування.

Як Ви вважаєте, сценічне ім’я впливає на сам результат творчості?
Ім’я, яке носить людина, має завжди сакральне значення і впливає на його долю. Моє сценічне ім’я Астрая формувало мій сценічний образ і співочий репертуар на початку моєї кар’єри, дещо незвичний, дещо відвертий, дещо космічний, інколи легковажний. Як це вийшло — стало вже історією українського шоу-бізнесу

Відомо, що Ви також пишете вірші, створюєте пісні. Про що сьогодні Вам хочеться сказати публіці?
Так, я у хвилини творчого натхнення і під впливом нових почуттів пишу щирі ліричні вірші про моє філософське сприйняття кохання та життя. Потрібні слова інколи так легко йдуть із самої глибини моєї душі. Сама енергія і рима мого закоханого серця пише вірші і пісні. В ці щасливі дні у моєму житті знову квітне весна. Я щаслива сьогодні і хочу, щоб так було завжди. Хочу, щоб у кожному люблячому серці від моєї поезії і моєї пісні розквітло в душі дерево кохання.

Тож, Астрая, театр це найперша і найголовніша мрія вашого життя? Яку роль Ви мріяли втілити?
Театр — це моя мрія усвідомленого дитинства. Моя творчість чи то артистична, чи то концертна — це є шлях виходу моїх творчих і життєвих емоцій, шлях мого бажання через гру і спів висловитись, розповісти, показати… Це розрада для моєї душі, це моє джерело наснаги для життя. В дитинстві я мріяла зіграти роль Мавки за відомим твором Лесі Українки «Лісова пісня». Це пов’язане з тим, що моє дитинство і юність пройшли у лісовому парку Феофанія під Києвом, де ще і зараз живуть мої батьки. Я дівчинкою бігала погратись серед лісу, любила розмовляти з деревами та кущиками, білочками і їжачком та з різними пташками. Розповідала їм свої дівчачі оповіді, ділилася таємницями… Я і зараз люблю гуляти алеями цього парку. Порозмовляти із живими деревами та озером, звернутися за порадою до блакитного неба. Я люблю слухати живу природу й ліс, як стогне вітер і як сумує дощ.

Пані Астрая, Ви ще і викладаєте студентам, як Вам подобається бути викладачем? Чи маєте ще якісь захоплення, крім естрадної співу, театру та викладання?
Так, ще я пішла викладати студентам в коледж культури та мистецтв. Мене давно запрошували, але я стримувалась, тому що потрібно вміти віддавати і це величезна відповідальність. Я завжди була більше практиком, ніж теоретиком. І ось три роки назад я подумала, чому би і ні? У мене чудова спеціальність — постановка сценічного номеру. Ми зі студентами стараємось з пісні зробити маленький, але повноцінний спектакль – цікавий концертний номер. А це те, що я вмію робити. І це також є частиною мого щастя! Продовжу щодо моєї участі в театрі. У мене є близька подруга – Тетяна Едемська, з котрою ми разом вчились в інституті. Мені пощастило, я знайшла шлях до шоу-бізнесу, а вона обрала напрямок бізнесу, оскільки хотіла гідно жити. Два роки тому, за філіжанкою кави, вона зізналась, що дуже хоче для спокою своєї душі створити театральну антрепризу, адже ми цього навчалися. Ось так виникло театральне агентство «Те-Арт», на рахунку якого вже є чотири вистави. І до першого спектаклю – «Давай займемся сексом» – вона запросила мене. Мені одразу пощастило працювати на одній сцені з чудовими акторами і прекрасними людьми – народними артистами України Анатолієм Гнатюком та Людмилою Смородіною, заслуженими артистами Анжелікою Савченко та Олегом Савкіним. Прем’єра відбулась весною 2016 року в Театрі Оперети. А вже у вересні я зіграла в другому спектаклі «Те-Арта» – «Шикарная свадьба». І коли Ви мене запитуєте, чого зараз більше, театру чи естради, я можу сказати: я веду концерти, мене запрошують в журі музичних конкурсів і фестивалів, я виступаю як співачка, я служу в театрі. Також існує ще один творчий проект, котрий ми придумали разом з ще однією моєю подругою — Тетяною Герасимовою-Нєдєльчевою, — «Українські вечорниці з Гопаком». Це проект, який закликає популяризувати українське мистецтво, народні традиції, звичаї, обряди та пісні. Ми розшукуємо та відроджуємо старовинні рецепти національної української кухні, разом співаємо, жартуємо і спілкуємось. В цьому проекті закладена наша свідома безкорисна підтримка національного духу для єднання української нації через пісні, вірші, музику, самобутню народну творчість і смаки. На наших вечорницях вже побувало чимало відомих і знакових людей України. Ми з подругою плануємо і плідно працюємо над тим, щоб наш проект переріс у Всеукраїнський фестиваль мистецтв «Українські вечорниці з Гопаком».

(PT#3 від 11.09.2017р.)