– Розкажіть, будь ласка, з чого починається Ваш день?

– Повинен сказати, що графік у мене трохи незвичайний, не схожий на інші, мабуть, неправильний, якщо можна так сказати (посміхається). Багато років як я експериментую, укладаючи всі справи в один день. Мені не вистачає 24 години на добу, тож доводиться жертвувати сном. Зазвичай люди лягають спати десь о 23:00, а в мене, наприклад, у цей час може бути вечеря або тільки обід. Потім, коли моя родина вже міцно спить, я до третьої-четвертої години ночі працюю: передивляюся пошту, пишу, працюю з документами. Маю сказати, що в цей час у мене добре йде саме творча робота. Можливо, це неправильно й шкідливо для здоров’я, але я звик так працювати. Оскільки я сова, то вночі активний, а ось прокинутися зранку – це для мене складно. За необхідності, звичайно, підіймаюся та займаюся справами, але все ж це не мій час. Інколи буває й таке, що просто не лягаю спати…

– Складається враження, що в артистів життя – це свято, але Ви неодноразово у своїх інтерв’ю казали, що є багато рутинної роботи. То ж розкажіть про неї, чи це не міф?

– У кожного по-різному. Хтось, наприклад, найняв менеджера, який займається всім, а комусь багато не треба. Я себе відношу до іншої категорії: мені потрібно багато й усе одразу (сміється). У нас велика івент-агенція «Дядя Жора and company», ми розвиваємо різні напрямки: окрім послуг артиста Дяді Жори, є жіночий гурт «OPIUM» та група «ACTION», також «Бігуді Шоу» формату камеді, але в нас не телевізійна версія, а корпоративна, яка призначена для різних заходів. Сьогодні працюємо над запуском нових проектів таких, як «Анекдот Батл». Тому ми завжди шукаємо щось нове, пробуємо й постійно розширюємо команду. Знову ж таки, часто зіштовхуємося з проблемою, що складно знайти спеціалістів, тому я завжди в офісі. Оскільки я є не тільки артист, а й керівник, власник бізнесу, тому тримаю руку на пульсі, вивчаю різні справи, а це частина часу, яка відволікає від творчості, тому шукаю його вночі.

– Звідки Ви черпаєте знання щодо бізнесу?

– Усюди. Мабуть, кожен власник бізнесу мене зрозуміє, особливо в тих моментах, коли винаймаєш людину для якихось завдань, але виходить навпаки, навчаєш її. Так і сам навчаєшся, оскільки заглиблюєшся в ситуацію. Потім приходить усвідомлення, що має бути навпаки: вона повинна тобі розказувати. Але в мене особистий інтерес, тому вникаю в усі процеси. Також ці знання надходять з інших джерел: спілкування з різними спеціалістами, бізнес-тренерами, а потім починаю потроху розуміти, що вже сам став професіоналом у певному напрямку. Окрім цього вивчаю інтернет-маркетинг, навіть по YouTube, відвідую тренінги, раджусь із коучами. Бізнес постійно змінюється, а отже, це треба знати й розуміти. Тому у свій вільний час я не фільм дивлюся, а шукаю корисну інформацію, вивчаю практику розумних людей.

– Ви нещодавно презентували «Анекдот Баттл» – гумористично-розважальне шоу. Розкажіть про нього трохи більше.

– Завдання було таким: треба зробити щось цікаве, не схоже на інших. Анекдот – це може й не нова історія, проте ми хочемо його вивести в нову площину. «Анекдот батл» – це концерт, розділений на два тури: спочатку на сайті люди реєструються, надсилають анекдоти, а потім іде відбір учасників. Найуспішніших ми запросили на концерт, який відбувався у ТРЦ «Гулівер». Туди приходять учасники поборотися
за головний приз – тур у Європу, а також заохочувальні подарунки. Учасникові, по суті, не треба робити чогось надскладного, просто розказати на сцені улюблений анекдот. 

ПОТРІБНО ОБИРАТИ СКЛАДНУ ЖИТТЄВУ ДОРОГУ, ДОЛАТИ ВСІ МОЖЛИВІ ПЕРЕШКОДИ Й НЕГАРАЗДИ, ДІСТАВАТИСЯ ДО ПОСТАВЛЕНОЇ МЕТИ Й БУТИ ЗАДОВОЛЕНИМ СОБОЮ. ГОЛОВНЕ – ВІРИТИ В СЕБЕ, БЕЗ ЦЬОГО НЕ ДОСЯГНУТИ ЖОДНИХ ВЕРШИН.

– Розкажіть про Ваші проекти гурти «OPIUM» та «Action», як виникла ідея їхнього створення?

– Це нові історії як жіночого гурту, так і чоловічого. Обом групам кілька місяців, але вони достатньо добре почали свій старт і поставили високу планку: вести відразу два проекти. Після аналізу ринку України ми зрозуміли, що ніша якісного жіночого гурту порожня. Дуже мало дівчат, які несуть дійсно гарну танцювальну музику. Так, є група «ВіаГра», але це вже відомий проект і він більше в Росії. Така ж ситуація з нішею бойз-бендів. Наприклад, я дивлюся на свою доньку, якій 16 років, і розумію, що немає в Україні хлопчачого гурту, який став би кумиром для підлітків на кшталт «One Direction» – британського гурту, який відомий на весь світ.

– Як саме Ви шукали артистів, які були критерії відбору?

– Це окрема довга історія. Учасники проходили кастинги, а для нас найскладніше було створити тріо або квартет. Сольних виконавців достатньо, телевізійні проекти сприяють цьому. Ми переглядали безліч випусків і розуміли, що багато хто вміє співати, має талант, голос і слух, проте не в усіх є харизма. Але для мене, як для продюсера, завдання поставало ось яким: потрібно знайти три таланти, які б підходили й за віком, і за талантом, і за зовнішністю, і за вокальними якостями, а найголовніше – за людським фактором і темпераментом. Спочатку ми відібрали одну дівчину, потім до неї ще одну, потім третю. Хтось прийшов на кастинг, когось я особисто запросив, а третю, Юлю, узагалі в Instagram’і побачив: гортав стрічку, дивлюся, а тут дівчина публікує пісні.

– Ви багато чого досягли у своєму житті. Що Вами рухає сьогодні? Звідки берете мотивацію?

– Завжди є рівень, якого досягнув, але мені завжди мало і я хочу йти далі. Те, чого насправді бажаю, у мене ще немає, я знаходжуся десь на початковому етапі. Є багато задумів, проектів, але зараз критично не вистачає команди, яка штовхала б уперед і прискорювала процеси. Зараз, як я раніше казав, ми розвиваємо музичні та гумористичні проекти, а також є особиста музична історія Дяді Жори. Я виступив у незвичному для себе форматі: заспівав “стьобні” пісні, відзняв кліп і планую далі розвивати цей напрям. Окрім цього, готую комедійний ютуб-серіал. Тому для мене сьогодні – це дійсно початок, хочеться, щоб кожен проект був самостійним, автономним.

– Як Ви відновлюєте сили?

– Складне запитання… Звичайно, я періодично відпочиваю, адже не треба забувати, що є сім’я, якій я й так мало часу приділяю. Оскільки я заручник графіка, тому ми не можемо «нормально» спланувати відпустку завчасно, окрім якихось великих поїздок. Зазвичай ми відпочиваємо у «вікнах» між концертами: швиденько беремо квитки й виїжджаємо. Такої розкоші, як відпочинок упродовж місяця чи 2-х тижнів, немає. Відпустка в мене – це дуже рідкісний випадок.

– Що для Вас є джерелом натхнення?

– Перше – це сім’я, я займаюсь улюбленою справою, щоб забезпечити рідних. З іншого боку – це улюблена справа, вона ж і надихає. Якби я не любив роботи, то вночі не сидів би за нею. Мені також важливий результат моєї праці! Я можу бути заклопотаний своїми справами, але коли виходжу на сцену, у мене вмикається інший режим, і ми з глядачем та гостями обмінюємося енергіями.