DILEMMAОпубликовано On


 Поп-гурт

Гурт DILEMMA відомий багатьом поколінням, адже ви на сцені починаючи з 2005 року. Якої основної лінії дотримуєтеся в музиці всі ці роки? Чи допускаєте експерименти? 

Основна лінія проста: тебе качає чи ні. Ми раніше багато говорили з хлопцями, що потрібно знати свою нішу і в якому напрямку працювати. Але це не так просто. Тому ми вирішили, що DILEMMA – це гурт, який дарує радість людям і запалює їхні серця. З 2008 року за цим принципом і працюємо. В Україні зараз багато рок-музики, лірики і попси. Але музики для вечірок немає. Я люблю, щоб кожен трек викликав відчуття свята. Коли ти виходиш на сцену і кайфуєш. У нас є два принципи: DILEMMA – це свято й позитивний настрій. А також це та музика, яка запалює й качає.

Чи можна сказати, що сьогодні ми слухаємо зовсім іншу DILEMM’у? У вас немов сталося переродження, перезавантаження, це так?

Раніше, 10 років тому, ми слухали Дилему, яка не розуміє до кінця, що робити. Не було достатньо досвіду й розуміння «як?» і «для чого?». Ми просто починали робити якусь музику. Не можу сказати, що це переродження. Зараз швидше це вдосконалена Дилема з жіночим вокалом і рішеннями, а також новим досвідом музикантів і продюсера.

Вокал Ніки – це родзинка групи. Розкажіть про вашу співпрацю. Як ви знайшли один одного?

Я шукав дівчинку для групи десь півроку. І яка була система: вони всі були або красивими, або співаючими. Ідеалу якось не було. На щастя, ми знайшли його в Ніці. Зв’язалися через Instagram. І зараз цінуємо, любимо і захоплюємося. Зараз дуже складно знайти відповідну людину. А вона відмінно вписується в колектив, і у неї приголомшливий голос, який може бути як жіночним, так і грубим, як ніжним, так і сучасним. Так, Ніка незамінна в нашій групі.

На концертах часто трапляються різні історії! Розкажіть, який концерт і в якому місті вам запам’ятався найбільше? 

З поганого запам’ятався корпоратив, на якому ми виступали років 6 тому. Там була трохи не професійна організація. Ми виступали під час перерви в порожньому залі, оскільки всі вийшли на перекур. Був ще якось виступ на дні народження 8-річного хлопчика. Тоді нам довелося поміняти слова в «Эй, Бэйба». І в приспіві звучали слова «Прыгай с нами выше, выше». Насправді було багато всього. У голові все не втримаєш. Найбільше мені сподобалася «Українська пісня» у Львові, коли ми виступали на стадіоні. І останній виступ був незабутнім. Ми трохи нервували, тому що грали нові пісні. Але атмосфера і кач там був той, що треба.

З якими труднощами доводилося зустрітися віч на віч за роки діяльності?

Для всіх артистів – це зрозуміти, чи зайде нова пісня публіці… Це природний бар’єр, який багатьох лякає. Але ми робимо те, що нам подобається, і коли люди починають слухати й «запалюватися», ось це вже справжній кайф. 

Друга складність – це перемогти себе й зробити остаточний вибір. Там можна переробити слова, а тому вставити інший ефект. Але найскладніше визначитися і зрозуміти: те, що ми маємо, – це добре. 

І третя складність – це знайти хороший менеджмент. Ми можемо зробити класні пісні, але вони можуть бути не почутими.

Щодня з’являються сотні нових треків. Чи не загубиться наш альбом серед них? Скільки разів його будуть слухати? Як скоро потрібно випускати новий? І де потрібно з’являтися нашій музиці: в інтернеті, у людей на плеєрах або на радіостанціях і телебаченні? Як достукатися до свого слухача? Ось це головне.

Як і у всіх артистів, у вас багато шанувальників, а й чимало хейтерів. Як ставитеся до критики й справляєтеся з негативом?

Ну, по-перше, і шанувальники, і хейтери – це плюс. Оскільки це та аудиторія, яка подивилася тебе й послухала. Без хейтерів не буває шанувальників, а без шанувальників не буває хейтерів, це сто відсотків. Ми знаходимося в такому періоді життя, коли будь-яка людина може висловити свою критику в інтернеті, хоч навіть вона і не конструктивна, але я їх все одно люблю. Вони додають нам переглядів, вони роблять наше життя трохи яскравіше, оскільки є такими ж людьми, які можуть хейтити, а потім прийти на концерт і кайфувати.

Топ 3 творчих поради від Джея музикантам, які тільки починають свій шлях.

Перша: потрібно робити те, від чого пре. Не думати ні про що інше: не про радіостанцію, не про телебачення, думати тільки про свою музику. 

Друга: думати про свою аудиторію. Якщо ти не розумієш свою аудиторію, то як ти будеш доставляти до них свій продукт? Це дуже важливий нюанс як у творчості, так і в менеджменті. 

Третя: якщо робиш, те, від чого кайфуєш, – ти щасливий. А щасливий музикант завжди знайде свого слухача, і вони разом будуть кайфувати. Якщо ти отримуєш задоволення від того, що робиш, то швидше за все, ти приречений на успіх!

LIFESTYLEИНТЕРВЬЮСULTURE

Добавить комментарий